окаянний
[okɑjɑnnɪj] Прикметник
Буква:О
Значення
-
(заст.) Проклятий, гріховний, нечестивий; такий, що заслуговує осуду та відторгнення.
-
(перен., розм.) Нещасний, жалісний, гідний співчуття (часто виражає жаль, зневагу або збільшену оцінку негативної якості).
-
(у ролі власної назви, іст.) У давньоруській та українській книжній традиції — прізвисьмо князя Святослава Ігоровича, що вбив своїх братів Бориса та Гліба.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. окаянний, р. окаянного, д. окаянному, з. окаянного, о. окаянним, м. окаяннім