1. Стан, викликаний сильним звуковим, ударним або психічним впливом, що характеризується тимчасовою втратою слуху, спантеличливістю, втратою здатності чітко мислити та реагувати.
2. У медицині — часткова або повна втрата слуху, спричинена пошкодженням звуковосприймаючого апарату або нервових шляхів; контузія слухового органу.
3. У техніці та фізиці — придушення, ослаблення звуку, сигналу або коливань за допомогою спеціальних пристроїв або матеріалів.