Значення
- (Медицина) –
Стан, викликаний сильним звуковим, ударним або психічним впливом, що характеризується тимчасовою втратою слуху, спантеличливістю, втратою здатності чітко мислити та реагувати.
- (Медицина) –
У медицині — часткова або повна втрата слуху, спричинена пошкодженням звуковосприймаючого апарату або нервових шляхів; контузія слухового органу.
- (Фізика) –
У техніці та фізиці — придушення, ослаблення звуку, сигналу або коливань за допомогою спеціальних пристроїв або матеріалів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. оглушення, р. оглушення, д. оглушенню, з. оглушення, о. оглушенням, м. оглушенні, к. оглушення