оглушення

[oɦluʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. (Медицина) –

    Стан, викликаний сильним звуковим, ударним або психічним впливом, що характеризується тимчасовою втратою слуху, спантеличливістю, втратою здатності чітко мислити та реагувати.

  2. (Медицина) –

    У медицині — часткова або повна втрата слуху, спричинена пошкодженням звуковосприймаючого апарату або нервових шляхів; контузія слухового органу.

  3. (Фізика) –

    У техніці та фізиці — придушення, ослаблення звуку, сигналу або коливань за допомогою спеціальних пристроїв або матеріалів.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. оглушення, р. оглушення, д. оглушенню, з. оглушення, о. оглушенням, м. оглушенні, к. оглушення

Більше записів