одяг

Приклад 1:
Численні екскурсії вчителів і учнів, вихованців дитячих будинків, відпочивальників чернігівських будинків відпочинку — старі фотографії зберегли ці обличчя, характерний для епохи одяг, манеру триматися, якісь статичні й уніфіковані, але зворушливі. На веранді, що виходила в садок, збиралися молоді чернігівські письменники, серед них Михайло Хазан і Олекса Десняк; запам’яталося, як зовсім ще юний Абрам Кацнельсон читає своє «Ти лежиш біля ніг моїх, Десно…».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Він сам підскочив на рівні ноги і вихопив у мене свої окуляри і руками роздер той той той халат і вибіг спочатку в лоджію потім у лазничку потім у ще одну кімнату де спав Джон Пол і де пахло травою він гадав що знайде вихід але вихід був лише стрибати у вікно і він уже стояв на підвіконні коли я стягувала його за поли плаща ПЕРВЕРЗІЯ 120 за штани за все що він має тоді він раптом зареготався і впав назад у кімнату впав навзнак бо я тягнула і цього було досить щоб я опинилась на ньому я сіла на нього я затиснула його боки колінами і він уже не міг нікуди подітися Джон Пол щось казав уві сні я заволоділа ним ним ним і вже полізла в його одяг я здерла би з нього той одяг я здерла би шкіру з нього але тут побачила що він спить що він заснув тільки що заснув що він як убитий що жодних шансів і я тільки плюнула і так його там лишила на тій підлозі і пішла телефонувати до того малого Джуліо з першого поверху… — Нагадую, це була Лайза Шейла Шалайзер, наша гостя з Америки. Ми вітаємо її з міжнародним днем жінки і бажаємо якомога більше успіху сьогодні на семінарі.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
Йому раптово забаглося про щось говорити з чорношкірим портьє, одяг­ нутим за модою cinquecento 1 і завдяки цьому схожим на Отелло. Мурин тільки посміхався, а він тирликав йому щось досить незрозумілою англійською, в нього постійно гасла сигарета, і мурин чемно підносив йому запальничку, це сталося разів п’ять, аж поки мені не урвалася пружина, і я майже насилу потягнула його до сходів, а той чорнюх, блимнувши всіма своїми зубами, помахав нам рукою.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”