1. Надання неживим предметам, явищам природи або абстрактним поняттям рис живого істоти, зокрема здатності діяти, мислити, відчувати; уособлення, персоніфікація (наприклад, у фольклорі, літературі, міфології).
2. У граматиці — категорія, що відображає поділ іменників на класи, що позначають живі істоти (одушевлені) та неживі предмети або явища (неодушевлені), що проявляється, зокрема, у формах відмінків.