1. (у фольклорі) магічна рослина, яка, за повір’ями, має здатність приворожувати або присипляти людину; любовний корінь.
2. (переносно) те, що спантеличує, зачаровує, позбавляє волі або критичного мислення; чари, принадність.
одур
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Не бачивши ж рутульців, Турна, Вся кров скипілася зашкурна, І вмиг царицю одур взяв. Здалося їй що Турн убитий, Через неї стидом покритий, Навік з рутульцями пропав.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |