одуд

1. Птах ряду дятлоподібних з довгим тонким дзьобом, яскравим піруватим чубом та строкатим оперенням, що гніздиться в дуплах (лат. Upupa epops).

2. Переносно: про людину з ексцентричною, випадковою зовнішністю або поведінкою.

Приклади:

Приклад 1:
Жолкевський прислухався: одуд не одуд, але, мабуть, що одуд, бо так плакати міг лише він. Його жалібний сопілчаний голос ще трохи політав, та дзвизнула невидима стріла, й одуд плакати перестав.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Приклад 2:
Його жалібний сопілчаний голос ще трохи політав, та дзвизнула невидима стріла, й одуд плакати перестав. «Б’ють у темені навмання й поціляють», — похвалив татар Жолкевський і висмикнув з вуса волосину.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Приклад 3:
Десь прокричав одуд свою одноманiтну пiсню. Проходили до купальнi з рушниками — одиночки, маси, фамiлiї.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”