Значення
- (Лінгвістика) –
(лінгвістика) Категорія дієслова, що виражає відсутність вказівки на конкретну особу як на виконавця дії; форма дієслова, що позначає дію або стан безвідносно до суб’єкта (напр., “світає”, “морозило”).
- (Філософія) –
(філософія, психологія) Властивість або стан істотності, що існує та розглядається як єдина, самодостатня особа; протилежність дво- чи багатоособовості.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. одноособовість, р. одноособовості, д. одноособовості, з. одноособовість, о. одноособовістю, м. одноособовості, к. одноособовосте