Значення
- (Лінгвістика) –
Лінгвістична характеристика слова, що має лише одну кореневу морфему (основу) без суфіксів, префіксів чи інших словотворчих афіксів у своїй структурі.
- (Філософія) –
У більш широкому вживанні — властивість або стан чогось, що ґрунтується на єдиній основі, принципу чи джерелу; одноманітність, однобічність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. одноосновність, р. одноосновності, д. одноосновності, з. одноосновність, о. одноосновністю, м. одноосновності, к. одноосновносте