Словник Української Мови
Буква
1. Стан, коли особа, група людей або суспільство володіють лише однією мовою як рідною або основною засобом спілкування.
2. Властивість тексту, документа або публікації бути викладеним лише однією мовою.
3. Політична, культурна або соціальна концепція, що передбачає існування або використання лише однієї офіційної чи державної мови на певній території.
Приклад 1:
Розвиткові єгипетської лінгвістики перешкоджала одномовність населення. Щодо історичних знань, то вони перебували в Стародавньому Єгипті також в ембріональному стані, оскільки зводилися лише до фіксації найважливіших історичних подій без спроби пояснити їх.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”