Значення
- (Лінгвістика) –
Властивість або стан того, що має лише один лик, одну зовнішню форму або вигляд; відсутність різноманітності в зовнішності, проявах або характеристиках.
- (Лінгвістика) –
У переносному значенні — одноманітність, однаковість, відсутність індивідуальних відмінностей або оригінальності в чомусь (наприклад, у думках, поведінці, творчості).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. одноликість, р. одноликості, д. одноликості, з. одноликість, о. одноликістю, м. одноликості, к. одноликосте