Значення
- (Архітектура) –
Властивість архітектурної споруди, що має лише один купол як домінуючу конструктивну та композиційну деталь.
- (Філософія) –
(Перен.) Стан, який характеризується єдністю, централізацією або домінуванням однієї ідеї, структури чи принципу в певній системі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. однокупольність, р. однокупольності, д. однокупольності, з. однокупольність, о. однокупольністю, м. однокупольності, к. однокупольносте