Ботанічний термін, що позначає одну з двох основних груп квіткових рослин (покритонасінних), представники якої мають зародок із однією сім’ядолею, паралельне або дугоподібне жилкування листя, розсіяне розташування провідних пучків у стеблі та інші характерні ознаки.
однодольність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |