одержимість

1. Стан людини, яка, за релігійними уявленнями, опанована злим духом, демоном або нечистою силою; опанування, вселення нечистої сили.

2. Надмірна, сліпа захопленість чимось, що стає головною метою і сенсом існування; фанатична відданість ідеї, прагненню, почуттю.

3. (у психіатрії) Нав’язливий стан, обсесія; патологічно інтенсивне переживання або ідея, що домінує в свідомості.

Приклади:

Приклад 1:
— 40 с. Одержимість. Інтерв’ю Юрія Зайцева з Ігорем Калинцем.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”