оде

Приклад 1:
Со­роч­ка на йо­му чор­на; шта­ни вибійча- г.ні, підсу­кані аж до колін; за спи­ною вірьовкою навт Охрест пе­рев’яза­на оде­жа; че­рез пра­ве пле­че, на па­лиці. пе­ре­ки­ну­та тор­ба – ма­буть, з хар­чю, та па­ра шка­по­вих чобіт.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
За­раз на чер­нi­гiвську про­то­по­пiв­ну за­ки­нув та й сам зля­кавсь вiд не­ров­нi: од­ної оде­жi на два во­за не вбе­реш, а на­мис­та, ка­жуть, мiр­ка­ми батько вiд­сип­ле; та та­ки й нi­чо­го: там i бо­гос­ло­ви їли пе­че­нi гар­бу­зи, так на­шо­му брат­чи­ку нi­чо­го ту­ди ква­пи­тись. От вiн i спус­тивсь ниж­че, пе­ре­би­рав-пе­ре­би­рав, ду­мав-ду­мав… да­лi як сплес­не у до­лош­ки, як за­го­мо­нить сам со­бi у ха­тi: “Отсе так!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
Я як рво­нув две­рi, так за­щiп­ка i вiдс­ко­чи­ла, а я ввiй­шов; див­люсь… аж в неї в гос­тях чорт, та от, як ба­чи­те, слов­нi­сiнько як пан пи­сар Про­кiп Ри­го­ро­вич, не­хай здо­ров бу­де; та­ка йо­му i пи­ка, i оде­жа, i усе та­ке. Я до чор­та, та вiн вiд ме­не; я за ним, а прок­ля­тий чор­тя­ка та у сi­ни (а сi­неш­нi две­рi за­су­нув я та­ки); вiн ба­чить, що не­пе­ре­лив­ки, та у тру­бу; я як зля­ка­юсь, як вер­нусь у ха­ту, та на пiл, та що то: й ко­жу­хом ук­ривсь, а сам дри­жу з пе­ре­ля­ку, що ба­чив чор­та i моя жiн­ка з ним дру­жить.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”