Приклад 1:
Та й загалом де вже там такі категорії, як «очищення прекрасним», романтичне поривання ins Blau, святе донкіхотство, — вони в найкращому разі поблажливо толеруються, але як «застарілі», як «тіні забутих предків»… Тому таким зворушливо-актуальним є заклик Ліни Костенко: «Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і уста!». Як зорієнтуватися в тому незатишному, жорсткому, часом абсурдному світі, що огортає нас, не розгубитись у зіткненнях полярностей, знайти адекватні (принаймні для себе) відповіді на виклики часу?
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Федір пильніше зупинив погляд на візку, шукаючи поруч виварки, пляшок і журналів знану йому Безручкову фанерну скриню, на якій волоцюги-жартуни, у товаристві яких деякий час біля п’єдесталю цементної купальниці недалеко від Ізару ночував Безручко, після наглої смерти дружини й сина призвичаюючися до життя бездомника, зобразили двох тілистих охрових наяд з орхідеєю-водограєм на грудях, що кожного разу бив Федора в саме серце, оприсутнюючи на всю пам’ять того зовсім іншого, усміхненого й випещеного Безручка так, як він невдовзі після повороту з Америки (де, як злісно подейкували покривджені долею невдахи, на відміну від інших гарувальників, за порівняно недовгий час збив мало не мільйонні статки, аби, замість продовжувати карколомну кар’єру, — з мамутової столиці, на яку побожно скеровували погляди всі скоробагатьки, назавжди повернутися до загумінкової Европи, купивши на околиці Мюнхену віллу, й не спокійно доживати віку, а заходитися піклуватися найзачучвіренішою українською голотою, що так і присохла після таборів, через туберкульозу й немощі нікуди далі не виїхавши на ліпші заробітки, ба більше, віддати до послуг не завжди причесаних і митих еміграційних молодиків, народжених уже після війни в ліпших достатках, що згодом багато декому завадило стати людиною, — не лише підвал, більшу половину першого поверху та обидві мансарди, а й свій гаманець і час, хоча ті, що, — як висловлювався Любко Нетудигора, — бачили Безручка на обидві нирки, мали на це інше пояснення, а саме: мовляв, Безручко завів у своїй віллі шарварок зовсім не на те, — як про то лускався Сашко Лопата, — аби ним закамуфлювати якийсь там нібито винахід, якого і взагалі ніколи не існувало, хоч про той винахід різні оглухи, на зразок Ґенка Маковецького, й теревенили, начебто він, той винахід, нерозривно пов’язаний з оновленням усього людства, духовним перетворенням людини, а заразом і незалежністю України, як передумови до внутрішнього очищення, бо інакше ніколи не запанує рівновага між світлом і тьмою, котра затисла світ у криваві лещата, — а на те, аби затушкувати злочинну діяльність, бо насправді Безручко не благодійник, — благодійники існують лише в маячному уроєнні слинявих недорік, — а завербована радянщиками продажна шкура без натяку на сумління, що ловить у свої тенета недосвідчених м’якодухих придурків, аби* їхніми руками — хіба не підіслали радянщики Сташинського, щоб замордувати Бандеру? та й чи тільки його одного?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Тепер, до 25/VІІ, відбувається реєстрація всіх, хто має, а хто ні робочої картки на хліб (готується, очевидно, очищення міста від зайвого елементу в зв’язку з незабарливим переїздом сюди з Рівного генералкомі-саріату). Перспективи на зиму погані — палива нема і з харчами негаразд… Все це та багато чого іншого створюють дуже напружену атмосферу.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”
