Древослів

Словник Української Мови

очіпкуватий

[ot͡ʃipkuʋɑtɪj] Прикметник

Буква:О

Значення

  1. (Історія) –

    Який має очіпок (головний убір), надітий на голову.

  2. (Історія) –

    Який носить очіпок (за звичкою, традицією).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. очіпкуватий, р. очіпкуватого, д. очіпкуватому, з. очіпкуватого, о. очіпкуватим, м. очіпкуватім

Більше записів