очі

1. Парний орган зору людини та тварин, розташований у очниці черепа; очне яблуко разом з допоміжними органами (повіками, сльозовими залозами тощо).

2. Зір, здатність бачити.

3. Погляд, вираз погляду як відображення внутрішнього стану, почуттів, намірів.

4. У переносному значенні: увага, пильність, нагляд.

5. У переносному значенні: точка зору, сприйняття, думка.

6. Частина приладу, механізму, що нагадує за формою або функцією орган зору (наприклад, очко голки, петелька).

Приклади:

Приклад 1:
Зимові — довгі ночі, а в дівки гарні очі, — недарма паничі їй носять дукачі! (Свариться пальцем на нього і дрібно сміється.)
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
Не знаю… Ти не знаєш, то, може, я що знаю. Ти?
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 3:
Маю змогу зазирнути в його очі — і то добрі очі, скажу я вам. Розумні, живі, з іскоркою іронії, здатні спалахнути праведним гнівом і зволожитися сльозами у найсвятіші моменти.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”