Словник Української Мови
Буква
1. Властивий обивателю (у значенні: обмежена, відстала від сучасності людина з дрібними інтересами та вузьким кругозором); що виражає такі риси або свідчить про них.
2. Характерний для міщанства (буржуазного прошарку суспільства) у його негативних, консервативних проявах; міщанський.
Приклад 1:
Спостерігаю серед місцевих українців обивательський переляк і чисто філістерське горе: треба розлучитися зі своєю хатою й хатнім набутком. Для багатьох з них це проблема життя й не-життя.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”
Приклад 2:
Я знаю: може спалахнути бунт, i мої вiрнi агенти ширяють по заулках, i вже нiкуди вмiщати цей винний i майже невинний обивательський хлам. …А канонада все ближче й ближче.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”