обитація

[obɪtɑt͡sijɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. (в історії права) Урочиста обіцянка, присяга на вірність, що її давали піддані монарху або державі під час коронації або іншого важливого акту; акт принесення такої присяги.

  2. (рідко) Урочиста обіцянка, клятва взагалі.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. обитацій, р. обитація, д. обитацієві, з. обитація, о. обитацієм, м. обитацієві, к. обитацію

Більше записів