об’їзд

1. Дія за значенням дієслова об’їжджати; рух, пересування навколо або повз щось, що заважає прямому шляху.

2. Місце, шлях, дорога, якими можна об’їхати щось, що заважає проїзду; об’їзна дорога.

3. Застаріле: поїздка з оглядом, інспекцією, обхід підвладних ділянок або об’єктів (наприклад, об’їзд намісником губернії).

Приклади вживання

Приклад 1:
– кри­чить ота­ман на на­ших.- Ви, се­редні, ні з місця, а ви, бо­кові,- у об’їзд на Сокільні Бай­ра­ки!.. За­ляж­те там, мов не­живі, анічи­чирк!
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Частина мови: іменник (однина) |