1. Той, хто робить об’яву, оголошує щось; оповісник, вісник.
2. У християнстві: один з титулів Ісуса Христа, який об’явив (відкрив) людям волю Божу та Божественну істину.
об’явник
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови