Властивість або стан предмета, який прикрашений обцяцьками — дрібними, часто яскравими та блискучими оздобами, прикрасами.
Переносно: надмірна, часто кічлива вишуканість, показна розкіш або пишність у зовнішньому вигляді, оздобленні чогось.
обцяцькованість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |