Значення
-
(в інформатиці) Процес або результат визначення типу даних для змінної, параметра функції чи іншого об’єкта в комп’ютерній програмі, що забезпечує коректну роботу з даними та дозволяє виявити помилки на етапі компіляції або виконання.
-
(в програмуванні) Специфічна система типізації, що характеризує мову програмування (наприклад, статичне або динамічне обтіпування, сильне або слабке обтіпування).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. обтіпування, р. обтіпування, д. обтіпуванню, з. обтіпування, о. обтіпуванням, м. обтіпуванні, к. обтіпування