обтічність

1. Властивість обтічного предмета; здатність тіла мінімізувати опір середовища (повітря, вода) під час руху.

2. (у техніці) Форма транспортного засобу, літального апарата, снаряда тощо, що забезпечує йому мінімальний опір повітря або води.

3. (переносно) Плавність, вивіреність ліній, форм чого-небудь; гармонійність обрисів.

Приклади вживання

Приклад 1:
Як найвища чеснота — сяйва важка обтічність. Перспектива води фільтрує навислі хмари.
— Кіяновська Маріанна, “Бабин Яр. Голосами”

Частина мови: іменник (однина) |