1. (у філософії) Набувати характеру абсолюту; ставати абсолютним, вважатися безумовною, незалежною від відношень сутністю.
2. (перен.) Набувати надмірної, необґрунтованої значимості; перетворюватися на догму, вважатися незмінною істиною, що не потребує критичного осмислення.