обштукатурювання

[obʃtukɑturjuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. Процес нанесення штукатурки на поверхні (стіни, стелі, перегородки тощо) для їх вирівнювання, захисту або оздоблення.

  2. Результат цього процесу; оштукатурена поверхня, штукатурний шар.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. обштукатурювання, р. обштукатурювання, д. обштукатурюванню, з. обштукатурювання, о. обштукатурюванням, м. обштукатурюванні, к. обштукатурювання

Більше записів