Властивість за значенням дієслова “обрихтувати”; стан, коли щось обрихтоване — тобто оброблене, опрацьоване, доведене до належного стану шляхом ретельного перегляду, виправлення та упорядкування (зазвичай стосовно тексту, документа, рукопису).
обрихтованість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |