1. Той, хто викликає відразу, огиду; нудна, неприємна людина.
2. (у прямому значенні) Той, хто надокучає, набридає своїми проханнями, розмовами, вчинками; набридлива людина.
обридник
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови