обрядженість

1. Властивість за значенням прикметника “обряджений”; стан, коли щось або хтось має багато прикрас, оздоблений, убраний (часто надмірно або вигадливо).

2. Надмірна, вигадлива, а часом і китчаста вишуканість у зовнішньому вигляді, одязі або оздобленні; пишність.

Приклади:

Відсутні