обрядженість

[obrjɑdʒɛnistʲ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. Властивість за значенням прикметника “обряджений”; стан, коли щось або хтось має багато прикрас, оздоблений, убраний (часто надмірно або вигадливо).

  2. Надмірна, вигадлива, а часом і китчаста вишуканість у зовнішньому вигляді, одязі або оздобленні; пишність.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. обрядженість, р. обрядженості, д. обрядженості, з. обрядженість, о. обрядженістю, м. обрядженості, к. обрядженосте

Більше записів