1. Дія за значенням дієслова «обряджати»; прибирання, оздоблення, упорядкування чогось (наприклад, приміщення, предмета).
2. Те, чим щось обряджено; оздоба, прикраса, убрання.
3. Рідше — одяг, убрання людини; вбрання.
обряджання
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |