Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувальна форма від “обрубок” — невеликі обрубки, короткі відрізані або відрубані шматки чогось (наприклад, дерева, кісток, металу).
2. Розмовне позначення коротких, неповних або уривчастих фрагментів тексту, думки, розмови тощо.
3. У технічних та промислових контекстах — заготовки, короткі відрізки труб, профілів, котушок дроту, що залишилися після розкрою основного матеріалу.
Приклад 1:
І сам Куріпочка вловив оту вуркотливу пісеньку, напружив обрубки, напружився сам і незмигненними очима витріщився на тонке синє небо… Петро поклав шаблі впоперек сідла, приплющив сизі запилені повіки, й така благодать розлилася на його молодому лиці, що він аж пирхнув: Куріпочка розпочав, а за ним і всі коні… Здротянілий від спеки молочай став під їхніми животами ходити та нагинатися — після бою коні спорожнялися тяжко і довго. Темно-жовті струмені твердо в’їдалися в пропечену глину, і козаки, слухаючи потужний з-під коней дзюрк, попритихали в сідлах, як миші… Куріпочка ж, як на зло, примудрився втрапити прямо у ховрашкову нірку, — бо хіба знав?
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”