обрій

1. Уявна лінія, що з’єднує небосхил із земною поверхнею або водною гладдю, видима межа між небом і землею; горизонт.

2. Переносно: коло знань, інтересів, сприйняття або можливостей людини; світогляд, кругозір.

3. У астрономії: площина, перпендикулярна до прямовисної лінії в даній точці спостереження; математичний горизонт.

Приклади:

Приклад 1:
У землю вбите полум’яним цвяхом, розколює надвоє сонце обрій. Мов карти, в кучерявій вітру торбі мішаються блакитні краєвиди.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”