Значення
-
Властивість або стан, що характеризується наявністю обрешітки — дерев’яної або металевої конструкції з решетувань, яка служить основою для покрівельного матеріалу, обшивки стін чи стелі.
-
У переносному значенні — структурованість, наявність чіткої, часто жорсткої внутрішньої організації або каркасу (наприклад, у соціальних системах, текстах).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. обрешетованість, р. обрешетованості, д. обрешетованості, з. обрешетованість, о. обрешетованістю, м. обрешетованості, к. обрешетованосте