Властивість або стан, що характеризується наявністю обрешітки — дерев’яної або металевої конструкції з решетувань, яка служить основою для покрівельного матеріалу, обшивки стін чи стелі.
У переносному значенні — структурованість, наявність чіткої, часто жорсткої внутрішньої організації або каркасу (наприклад, у соціальних системах, текстах).