образок

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “образ” у значенні релігійного зображення, ікони, зазвичай невеликого розміру.

2. Невелика за розміром ікона, часто носійна (нагрудна, кишенькова), що використовується для особистої молитви.

3. Переносно: про когось або щось, що викликає почуття ніжності, захоплення або співчуття (застаріле або поетичне).

Приклади вживання

Приклад 1:
Один дзвонар поклав на ту подушку образок, поставив олив’яну тарілку, вдарив поклона й поклав на тарілку шага. Баба Палажка й собі вдарила перед стільцем три поклони, поцілувала образок й кинула на тарілку шага.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Приклад 2:
Образок — 1) малюнок, ілюстрація («мав-єм книжку з образками»); 2) прозова мініатюра («написав лиш образок та й Вам дав»). Обріхтувати — тут: побити («Касіянко боїтси, а єго найліпше траба обріхтувати!»).
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: іменник (однина) |