1. Стан, положення або якість того, хто обраний (у 1-му значенні); привілейованість, винятковість, що випливає з факту обрання для певної ролі, місії або долі.
2. У релігійному контексті — божественне призначення, особлива благодать або доля, дана Богом певній людині, народу чи спільноті для виконання високої духовної місії.
3. (Переносно) Почуття внутрішньої переваги, особливої цінності або призначення, що виникає в особистості; суб’єктивне відчуття власної винятковості.