обр

1. (історичне) Представник кочового племінного об’єднання тюркського походження, що в IX столітті створило державу на середньому Дунаї (Паннонія) та чинило спустошливі напади на сусідні слов’янські землі; авар.

2. (переносне, книжне, застіле) Жорстока, груба, неосвічена людина; варвар.

Приклади:

Приклад 1:
Це дуже страшна обр аза, полон і вбивство – розтлити людину в самих думках і серці її, наче у її насінні й корені, як написано: “Розбестились і змерзотніли в починаннях своїх”, тобто у головному: подібні до біснуватого керманича корабля чи коліс ниці. Не винен же мрець, вин ен людиновбивця.
— Тютюнник Григорій, “Вир”