1. Який спирається на щось, має опору в чомусь; такий, що нахилився, схилився на щось, тримаючись за щось або поклавши на щось частину тіла.
2. Перен. Який ґрунтується на чомусь, має певну основу, підставу; обґрунтований чимось.
обпертий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
О мої кохані розлучні лада, як вас світ гнітить об вас обпертий. Від рамена — крик, високий зойк — у дві гінкі долоні, неначе рури, мов многоколонні голосники атлантових музик.
— Невідомий автор, “140 Vybrane Vyd 2016 R”
Частина мови: прикментик () |