обожатель

1. Людина, яка з надзвичайною прихильністю, захопленням і поклонінням ставиться до когось або чогось; палкий шанувальник.

2. (застаріле) Той, хто обожнює, поклоняється божеству; ідолопоклонник.

Приклади:

Приклад 1:
Вже давно він був сердився, що вона кокетує, приміром, з вами і хоче вам закрутити голову; ну, та звісно, з вас спеціаліст-обожатель іще не великий, і Андропуло терпів оті ваші лекції мовчки. А оце, як перервалися ваші лекції, наша «трапезундська вдовичка» десь, певне, знайшла собі якогось енергійнішого обожателя, ніж ви, бо скількісь разів надвечір пропадала була кудись години на дві-три… Іще в Трапезунді в неї була трохи скандальна історія з одним адоратором… їх двох спіймали там на митрополичому кладовищі коло покинутих давніх печер… то старий Андропуло боявся, щоб і тут не зчинилося те саме.
— Тютюнник Григорій, “Вир”