обоєчко

[obojɛt͡ʃko] Числівник

Буква:О

Значення

  1. обоєчко — іменник, середній рід; традиційний український обрядовий хліб або хлібний виріб у формі двох з’єднаних кілець або плетеної фігури, випікав з пшеничного або житнього тіста, який готували переважно до весільних обрядів як символ єднання та міцності союзу молодят; у деяких діалектах — будь-який предмет парної або подвійної структури.

Більше записів