1. Спричинений, викликаний, зумовлений взаємною дією, ставленням або почуттями; взаємний.
2. Такий, що стосується обох сторін, поширюється на обох; спільний для двох сторін.
обопільний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Нарешті їх довгий обопільний німий погляд сказав їм обом, що вони одно одного добре зрозуміли. У професора загуло в вухах, і він, сам себе не пам’ятаючи, підвівся з крісла та й дико кинувся в Зоїні обійми.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикментик () |