обоча [obot͡ʃɑ] Іменник Буква:О ЗначенняПравопис Значення (діал.) Бічна частина чогось, край, окраїна; те саме, що обіч, обіччя. (діал.) Узбіччя дороги, край дороги; те саме, що обочина. Правопис та відмінювання Граматичні форми: н. обоч, р. обоча, д. обочеві, з. обоч, о. обочем, м. обочеві, к. обочу ←розпроданий розпродажний→
