1. Те саме, що обновка — нова річ, предмет одягу, взуття тощо, який щойно придбано або зроблено.
2. Рідко вживане позначення чогось нового, що з’явилося на зміну старому; нововведення, оновлення.
обнова
Буква
Приклади:
Приклад 1:
І це єдина обнова, єдиний показник «поступу». Ним, тим кольором революційним, цебто кольором червоним, було вифарблено геть всі будівлі в центрі міста і навіть муровані огорожі.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 2:
Гриневецький пі- шов із дотеперішнім перекладним репертуаром у бій і почав поволі й систематично вводити на сцену нові імена, нові твори – Шіллера “Розбійники”, “Інтриґа й любов”, Оне (Ohnet): “Властитель гут”, Кляйста “Розбитий дзбанок”, Діма [Дюма]–Невського “Данішеви”, Островського “Буря” (обнова), Потєхіна “В сіті судьби”, Ґольдоні “Дивна пригода”, Розена “Ой, ті мужчини”, Зудермана “Честь”, Мо- зера “Фіялковий герой”, Шентана “Дівчина з чужини”, Вільбран- та “Донька Фабриція”, Балуцького “Грубі риби”, “Гуси й гусочки”, “Дім отвертий”, “Свояки”, Фредра “Пан Бенет”, “Богатирська донь- ка”, “Борба жінок”, Ясєньчика “Лєна”, Абрагамовича-Рушковського “Муж з чемности”, крім того, виставлено – “3а звіриною”. Коло перекладів найбільше працював Євген Олесницький, що придбав тоді для української сцени (не вчисляючи опереток) цілий ряд цінних творів, як: “Дівчина з чужини”, “В сіті судьби”, “3а зві- риною”, “Донька Фабриція”, “Лєна”, “Пан Бенет”, “Свояки”; Фран- ко переробив для нашої сцени “Розбитий дзбанок” Кляйста; Іван Гриневецький “Данішеви” і “Грубі риби”, Юліян Целевич “Дивна пригода”, Я. Цурковський “Розбійники”, Єзєрський “Інтриґа й лю- бов”, Євген Новицький (Санецький) “Фіялковий герой” та “Гуси й гусочки”.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”
Приклад 3:
Франка – обнова), Ернста “Пан професор Хитрий” (“Flachsmann als Erzieher”, переклад Оста- па Левицького), Ґуцкова “Урієль Акоста” (переклад Л. Лопатинсь- кого), з опереток та опер: Оффенбаха “Весілля при ліхтарнях” та Сметани “Продана наречена” (переклад Є. Калитовського). Так узагалі видко було деяку рухливість, але ж на всьому лежа- ло тавро дилетантства, незорієнтованости, припадковости, а в най- кращому випадку – наслідування й копіювання Львівського польсь- кого міського театру… Як далеко йшло це дилетантство, видко з того, що в тих роках появилося вперше на нашій сцені “Як ковбаса та чарка…”.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”