1. Вузька смуга землі між двома сусідніми полями, міжа, межа.
2. Те саме, що обміжжя — край поля, ділянка землі безпосередньо біля межі, часто поросла травою, чагарниками або дикими рослинами.
обміжок
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |