1. Уважно, детально або всебічно розглядати щось, обдумувати, аналізувати, зважаючи на різні обставини, можливості чи наслідки.
2. Обмірювати щось розумом, оцінювати, робити висновки після роздумів; зважувати.
обмірковувати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Ввечері, коли не ходив з Зоською до кіно, він лягав на ліжко, силкуючись зігрітись та потішаючи себе надією обмислити яку тему до оповідання, але просто лежав з притоми та прикрості і часто одягнений засинав, уночі здивовано схоплюючись із гнітом на серці.І от якось уранці, напившись у нархарчі гарячого чаю з півфунтом арнаутки, хлопець сів до свого столу, знайшов серед паперів олівця, загострив його й почав обмірковувати можливі способи поліпшити свій фінансовий стан, отже, фізичне й моральне становище, бо частину душевної кволості цілком розумно клав на карб грошового зубожіння. І насамперед мусив з’ясувати свої потреби, видаткову частину свого бюджету.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Частина мови: дієслово () |