обмежувач

[obmɛʒuʋɑt͡ʃ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. Пристрій, механізм або елемент конструкції, що встановлює певні границі, обмеження для руху, дії, значення чи параметра (наприклад: обмежувач швидкості, обмежувач струму, обмежувач ходу).

  2. У техніці зв’язку та електроніці — пристрій або схема, що запобігає перевищенню певного рівня сигналу, напруги чи потужності.

  3. У мовознавстві — слово або словосполучення, що виражає граничну кількість, міру, ступінь або вказує на обмеженість дії (наприклад: слова “лише”, “всього”, “не більше ніж”).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. обмежувач, р. обмежувача, д. обмежувачеві, з. обмежувач, о. обмежувачем, м. обмежувачеві, к. обмежувачу

Більше записів