Значення
-
Технічний пристрій або механізм, призначений для обмеження руху, переміщення, функціонування чогось до певних меж (наприклад, обмежник швидкості, обмежник ходу).
-
У мовознавстві — службова мовна одиниця (сполучник, частка, прислівник), що вказує на граничність ознаки, дії або вводить обмежувальне значення (наприклад, “лише”, “тільки”, “окрім”, “аж”, “щонайменше”).
-
У логіці та програмуванні — оператор або конструкція, що задає певні умови або межі для виконання процесу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. обмежник, р. обмежника, д. обмежникові, з. обмежник, о. обмежником, м. обмежникові, к. обмежнику