1. (від прикм. обмежний) У сполученні з дієсловами: так, що обмежує, стримує, зв’язує дію або прояв чогось.
2. (від прикм. обмежний) У сполученні з дієсловами: так, що виражає обмеження, умовність, неокончательність дії або стану.
Словник Української Мови
Буква
1. (від прикм. обмежний) У сполученні з дієсловами: так, що обмежує, стримує, зв’язує дію або прояв чогось.
2. (від прикм. обмежний) У сполученні з дієсловами: так, що виражає обмеження, умовність, неокончательність дії або стану.