1. Властивість або якість облудної людини; лицемірство, дволичність, нещирість у вчинках, словах або ставленні.
2. Поведінка, вчинки або слова, що характеризуються облудою; лицемірна, удавана дія чи вираз.
Словник Української Мови
Буква
1. Властивість або якість облудної людини; лицемірство, дволичність, нещирість у вчинках, словах або ставленні.
2. Поведінка, вчинки або слова, що характеризуються облудою; лицемірна, удавана дія чи вираз.
Приклад 1:
Німий світ висвітлить облудність часу — ще одного словесного проекту, що не знайшов втілення ніде, крім лексики хронометрії. Часу поза мовою не існує.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”