Словник Української Мови
Буква
1. Уламок, відбитий або відколотий шматок чого-небудь твердого (каменю, цегли, кераміки тощо).
2. Геологічна форма рельєфу — крутий, порожистий ділянка річища, де річка перетинає тверді гірські породи, утворюючи перекати та невеликі водоспади.
3. Розм. Невдача, невдалий результат, крах планів або сподівань; провал.
Приклад 1:
Васілій відчув, що дитині не то шоби горько й обідно за якісь негаразди в його жизні, а просто облом розказувать історію тіпа ат мазки, котору він, очевидно, разучив не хуже, ніж стішок про ново годню йолочку. — А шо ти думаєш про шахмати?
— Невідомий автор, “020 Brinikh Mikhailo Shakhmati Dlia Dibiliv”
Приклад 2:
Учиться, нравиться, расматрівать… кому це нужно і зачим стоко напрягаться — облом кругом, сплошний облом і суєта суєт. І правильно скажеш.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”