облігація

Цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів та підтверджує зобов’язання емітента (позичальника) повернути цю суму в певний строк із сплатою фіксованого відсотка.

Державна позика або боргове зобов’язання, що оформляється у вигляді такого цінного паперу.

У переносному значенні: запевнення, обіцянка або зобов’язання, що набуває характеру гарантії (заст. або книжн.).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |