Значення
-
Цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів та підтверджує зобов’язання емітента (позичальника) повернути цю суму в певний строк із сплатою фіксованого відсотка.
-
Державна позика або боргове зобов’язання, що оформляється у вигляді такого цінного паперу.
-
У переносному значенні: запевнення, обіцянка або зобов’язання, що набуває характеру гарантії (заст. або книжн.).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. облігація, р. облігації, д. облігації, з. облігацію, о. облігацією, м. облігації, к. облігаціє
Походження слова (Етимологія)
Слово «облігація» походить з латинської мови, де «obligatio» означало «зобов’язання, поручительство, зв’язаність». Воно утворене від дієслова «obligo» — «зв’язую, зобов’язую», яке складається з префікса «ob-» (що відповідає українському «об-») та дієслова «ligo» — «в’яжу». Це латинське дієслово споріднене з албанським словом. В українську мову слово потрапило через російську та польську мови. Таким чином, облігація — це цінний папір, що засвідчує зобов’язання позичальника повернути борг.